Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Чек, братцы и сестренки! Приготовьтесь к истории, которая вас поднимет в космос! У вас уже глаза на лоб лезут от любопытства, как я, наркоман-гопник, купила закладку кетамина и потанцевала на кожаном шесте. Да, да, не удивляйтесь! Это реальная история, готовьтесь к искрометному повествованию об одном из моих "приключений".
Дело началось с того, что я, как обычно, болтался по дворам с моим братаном по наркоте - Мамонтом. Он такой балда, да еще и прикид у него, словно кот наплакал. Но, несмотря на его внешность, Мамонт был живым знакомством с миром запретных веществ.
В общем, мы гуляли и заморочились разговором о гаррике и кете. Я уж думал, что сегодня все будет бездействовать, и тут Мамонт вытащил из кармана своего грязного пузатого плаща через трубку! Он сказал, что у него есть закладка кетамина и предложил мне потусить вместе.
– Давай, брат, не будь столбом! У меня чек, запас на два.
Я был в ауте от такого предложения, но как отказаться? Ведь кто из нас откажется от бесплатной закладки крутого наркотика? Я сразу согласился и мы пошли в его "тайное" место.
Там, на улице, под кустами, Мамонт достал из своего пузана кусок алюминиевой фольги с налепленными на него кристаллами белого порошка. Все как надо, я подумал. Мамонт предложил мне немедленно попробовать, но я сказал, что хочу сначала повздремать, чтобы чувствовать себя в касание.
Пока я сидел на тротуаре, обхватив колени руками, Мамонт нарезал линии, как профи-ножницы. Он был настолько мастером, что это выглядело просто как искусство. Наконец-то, он поднес мне свою шедевральную работу, и я не смог устоять, чтобы не проглотить это белое чудо.
Правда, тут началось самое интересное. Я почувствовал, как сразу же мир вокруг меня исказился. Мои ноги стали лопаться в суставах, а голова заполнилась приятным туманом.
Мы взяли разгон и зашли в старый заброшенный подвал, где стоял старый, но живительный кожаный шест. Весь подвал был погружен в мягкий полумрак, а на заднем фоне звучала электронная музыка. Мамонт решил показать мне свои достоинства и понятия о красоте.
Как я купила кетамин и танцевала на кожаном шесте |
Акт 1 |
На сцене появился Мамонт во всей своей красе. Он начал величественно двигаться вокруг шеста, показывая свою гибкость и силу. Я был в полном восторге от его таланта – это было нечто невероятное! |
Акт 2 |
Пришло моё время! Под воздействием кетамина, я почувствовал, что я самая красивая и сексуальная на свете. Я вскочила на шест и начала танцевать, словно богиня. Мои движения были плавными и эффектными, я чувствовала себя свободной и сильной! |
Акт 3 |
Наши движения с Мамонтом слились в одно целое – это было настоящее шоу! Мы кружились вокруг шеста, как вихрь, словно два настоящих профессионала. Я чувствовала себя королевой ночи, а Мамонт – королем танцпола! |
Наши души слились с энергией тусовки, мы стали её частью. Моя голова была полна мыслей о счастье, свободе и эйфории. Я забыла о всех проблемах и наслаждалась каждым мгновением, пока музыка продолжала звучать.
Но, как говорится, все хорошее когда-то заканчивается. Мамонт и я спустились с шеста, взяли денежку и кетамин, потом пошли гулять по улицам. Мы чувствовали, что наш мир изменился. Все вокруг стало таким ярким и разноцветным – будто фильтр Instagram'а ожил.
Конечно же, друзья, я не призываю вас заморочиться на наркотики и предаваться безрассудным поступкам. Эта история – всего лишь маленький фрагмент моей жизни, который я решил поделиться с вами. Пусть она послужит напоминанием о том, что часто мы забываем наслаждаться маленькими радостями жизни без всяких химических подпорок.
Любите и будьте счастливы, друзья!